Мідь, мікроелемент у крові, має вирішальне значення для різних функцій організму. Вона відіграє ключову роль у метаболізмі заліза, сприяючи утворенню еритроцитів і допомагаючи підтримувати здоров'я кісток, кровоносних судин, нервів та імунну функцію. Мідь також бере участь у виробленні енергії в клітинах, розвитку сполучної тканини та функціонуванні нервової системи. Крім того, вона діє як антиоксидант, допомагаючи зменшувати пошкодження від вільних радикалів.
Дефіцит міді, відомий як гіпокупремія, може призводити до низки проблем зі здоров'ям. Симптоми можуть включати втому, слабкість, часті захворювання та проблеми з пам'яттю й навчанням. Тяжкий дефіцит може спричиняти анемію (через її роль в утворенні еритроцитів), остеопороз і неврологічні порушення, такі як оніміння та слабкість у кінцівках. Дефіцит зазвичай зумовлений нестачею міді в раціоні, певними генетичними станами або надмірним споживанням цинку, що може пригнічувати всмоктування міді. Високе споживання цинку може знижувати всмоктування міді, що, своєю чергою, може порушувати метаболізм заліза.
Токсичність міді, або гіперкупремія, може виникати через надмірне споживання добавок міді, хронічний вплив міді (часто через забруднену воду) або через певні генетичні розлади, такі як хвороба Вільсона. Симптоми токсичності включають біль у животі, блювання, діарею, а у тяжких випадках - ураження печінки й нирок, проблеми із серцем і неврологічні симптоми, такі як тремор і порушення настрою.
Чинники, які підтримують здоровий рівень міді в крові:
Достатнє споживання міді може забезпечуватися збалансованим раціоном, що включає такі продукти, як горіхи, насіння, бобові, цільні злаки, листяна зелень і молюски.
Людям із генетичним розладом, що впливає на метаболізм міді, наприклад хворобою Вільсона, зазвичай рекомендують тісно співпрацювати з медичним працівником для контролю рівня міді за допомогою дієти, медикаментів і регулярного моніторингу.
Якщо використовується мідний посуд або труби, підтримання їх у належному стані допомагає запобігти потраплянню надмірної кількості міді в їжу чи воду.
Збалансоване споживання інших мінералів, що взаємодіють з міддю, таких як цинк і залізо, допомагає запобігти дисбалансу, який може впливати на всмоктування та використання міді.
Мідь (вільну) можна вимірювати в: mg/L, µg/100mL, µg/dL, µg/L, µg/mL, µg%, µmol/L
Референтні діапазони відображають типові значення для здорових людей. Конкретні результати має інтерпретувати медичний працівник.
| Віковий діапазон | Стать | Одиниця | Оптимальний | Нормальний | Джерело |
|---|---|---|---|---|---|
| Усі віки | Усі статі | µmol/L | - | 1.6 - 2.4 | Brewer, 2012 |
Мідь - це мікроелемент, який відіграє значну роль у здоров'ї та функціонуванні мозку. Вона бере участь у формуванні мієліну, синтезі нейромедіаторів і діє як антиоксидант. Дисбаланс рівня міді може призводити до неврологічних симптомів, включаючи когнітивні порушення та рухові розлади. [Salustri, 2010]
Мідь необхідна для всмоктування заліза з кишечника[Reeves, 2004]. Як її дефіцит, так і надлишок порушують всмоктування заліза[Lee, 1968].
Цинк із раціону знижує всмоктування міді в кишечнику[Fischer, 1981]. Високий рівень цинку може бути однією з причин дефіциту міді.[Arredondo, 2006][Wapnir, 1991]
Дефіцит міді може призводити до функціонального дефіциту заліза попри достатні запаси феритину, оскільки залізо не може належно мобілізуватися без достатньої міддезалежної активності.[Fields, 1997]
Збережіть цей довідник біомаркера для медичних прийомів
Чи була ця інформація корисною?
Контролюйте свої біомаркери, візуалізуйте тенденції та діліться інсайтами зі своєю медичною командою.
